Youth Symphony Orchestra of Ukraine

Each generation reshapes a country’s spirit. This is why I believe in Ukraine. Its youth, fiercely proud of their Ukrainian identity, freedom, and democracy, look forward with confidence. Many have had their childhoods stolen by Russia's brutal war of aggression. They have earned a brighter future in Europe—a future anchored in a just peace. With music, we not only begin the healing process but also unite in our journey. In the words of Volodymyr Vakulenko, it is a path "towards a different light”: the light of day at the tunnel's end. The European Union stands firm with Ukraine’s children, artists, and every Ukrainian forging a hopeful tomorrow for Ukraine and our European family. - Ursula von der Leyen

 

Ukranian Youth Orchestra
Oksana Lyniv, chef d'orchestre
Yuliia Tkachenko, soprano
Valentina Pluzhnikova, mezzo-soprano
Andrii Bondarenko, baryton
Dmytro Uvdoychenko, violon
Vognyk, chœur de jeunes filles
Dzvinochok, chœur de jeunes garçons
Olena Solovey, direction de chœur
Philip Kelz, narrateur

Evgeni Orkin
Tatuseva knyga (Le Livre de Papa)

Cantate basée sur le journal intime de Volodymyr Vakulenko et des poèmes et des témoignages sur les événements ayant eu lieu en 2022.

pause
 

Max Bruch (1838-1920)
Concerto pour violon et orchestre n° 1 en sol mineur, op. 26 (1866)

• Allegro moderato
• Adagio
• Allegro energico

En hommage aux victimes ukrainiennes de la guerre, le Youth Symphony Orchestra of Ukraine présente la première mondiale de l'oratorio Daddy's Book de Evgeni Orkin. L’œuvre est basée sur des textes de Volodymyr Vakulenko, militant, auteur de livres pour enfants et poète, qui a été torturé et tué près de Kharkiv en décembre 2022.  Après la première mondiale, le Premier Concerto pour violon de Max Bruch sera interprété avec, en soliste, le jeune prodige ukrainien Dmytro Udovychenko.

Oksana Lyniv, vous avez fondé le Youth Symphony Orchestra of Ukraine en 2016, en suivant l'exemple de l'orchestre national allemand des jeunes (Bundesjugendorchester), et le projet semble vous tenir beaucoup à cœur. Qu'est-ce qui rend spécial le fait de travailler avec ces jeunes musiciens, surtout dans la situation actuelle ?

Oksana Lyniv : Je suis très impressionnée par le dévouement de nos jeunes musiciens et leur amour de la musique, qui ont encore gagné en profondeur et en conscience depuis le début de la guerre. La musique est le fil qui les relie à leur passé, à leur famille, à leur école et à leurs amis. Bien sûr, le traumatisme se ressent dans leur travail. Ils ont dû grandir à toute vitesse, mais j'admire le fait qu'ils n'aient pas froid aux yeux et qu’ils fassent preuve d’une détermination à agir et d’une grande persévérance.

La pièce maîtresse du programme d'aujourd'hui est l'oratorio Daddy's Book d'Evgeni Orkin. L'œuvre est basée sur des textes de l'activiste et auteur ukrainien Volodymyr Vakulenko, tué près de Kharkiv en décembre 2022. Oksana Lyniv, c'est vous qui avez eu l'idée de transformer les textes de Volodymyr Vakulenko en cantate. Pouvez-vous nous en dire plus sur le contexte et les raisons qui vous ont poussée à choisir cet auteur et ses textes ?

Oksana Lyniv : Après l’annonce de la mort de Volodymyr Vakulenko, j'ai découvert son histoire dans les médias. Puis j'ai commencé à me plonger dans ses textes. J'ai été particulièrement frappée par un épisode de son journal où il évoque le printemps : « Je lève les yeux vers le ciel bleu, début du printemps, un vol de grues. Vive l'Ukraine ! Je crois en la victoire ! » C'était un rêve tellement puissant, un sentiment de devoir construire une Ukraine forte et juste pour les générations à venir – et pour y parvenir, nous devons même être prêts à nous sacrifier nous-mêmes. Cette image et ce message sont d’une grande puissance. À ce moment-là, c'était comme si j’entendais déjà la musique dans ma tête, j’entendais la manière dont ce sentiment pouvait être transformé en musique. J'ai immédiatement appelé Evgeni Orkin. C'est ainsi que nous avons eu l'idée de créer une pièce reflétant le destin de l'auteur et de sa famille.

Il est également très important de comprendre que Volodymyr Vakulenko n'est qu'une des nombreuses victimes de la guerre parmi les artistes. Une autre perte douloureuse a été celle de l’auteure de documentaires Viktoria Amelina, qui avait retrouvé, édité et publié le journal de Volodymyr Vakulenko à la suite de l'attaque terroriste à la roquette à Kramatorsk. Ce phénomène est déjà connu sous le nom de « second shot revival » (le « premier » faisant référence aux années 1920 et 1930). Il s’agit donc de notre mission de poursuivre celle de ces artistes, de perpétuer leur mémoire et de les faire connaître au monde entier.

Evgeni Orkin, vous avez collaboré à plusieurs reprises avec Oksana Lyniv et le Youth Symphony Orchestra of Ukraine. Quelle a été votre première réaction lorsqu'Oksana Lyniv vous a proposé de mettre les textes de Vakulenko en musique ?

Evgeni Orkin : Tout d'abord, j'ai été très heureux de pouvoir travailler sur un thème aussi important et fragile. En même temps, j'étais extrêmement excité à l’idée de toucher ce « Saint Graal », car un oratorio ou une cantate sont une sorte de « Saint Graal » pour tout compositeur, étant donné que l'on y traite la musique et le texte avec une approche rituelle, voire sacrée.

Evgeni Orkin, la cantate est basée sur des poèmes et des extraits de journaux intimes que Volodymyr Vakulenko a écrits pendant la guerre. Quels sont les principaux thèmes de ses textes ?

Evgeni Orkin : Les poèmes ne sont pas des poèmes de guerre. Ils sont tirés du recueil de poèmes pour enfants de Volodymyr Vakulenko. Il a écrit ces poèmes pour son fils atteint d'un trouble du spectre autistique.

Le journal intime offre une description très claire et crue de ce qui se passait autour de lui en territoire occupé, sans jamais perdre la conviction d'une victoire et d'une justice à venir.

Evgeni Orkin, comment ce contraste se reflète-t-il dans la musique ?

Evgeni Orkin : Par sa construction liturgique et son langage musical. Par exemple, les parties de chœurs d'enfants sont principalement tonales et « simples ». Les parties solistes, avec leurs sonorités irréelles et dramatiques, sont à l'opposé de celles-ci. Vous entendrez aussi beaucoup de sons « non musicaux ». L'ensemble de la pièce présente une sorte de confrontation entre la musique et la « non-musique », le chant et le non-chant – comme dans la question : y a-t-il une place et un temps pour la musique, pour l'art en tant que réaction à ce qui se passe ?

Oksana Lyniv, le titre du concert est « l'enfance perdue ». Qu’est-ce qui a inspiré ce titre ?

Oksana Lyniv : En lisant les détails de cette tragédie, j'ai été frappée par le fait que Volodymyr Vakulenko ait lui-même élevé un fils atteint d'un trouble du spectre autistique. Le thème des enfants et de l'enfance était donc d'une importance vitale pour lui. Pendant la guerre, il a été confronté au problème de savoir comment expliquer la réalité de la guerre et les événements qui l’entouraient à un enfant porteur de handicap.

Parmi les principaux participants à ce projet figurent le Youth Symphony Orchestra of Ukraine et deux chœurs d'enfants. Mon expérience de travail et de communication avec eux a été terrifiante : j’ai vu des adolescents âgés de 14 à 16 ans confrontés à des questions de survie, de vie ou de mort, à des décisions concernant leur avenir et à la peur pour leur famille. Une guerre prive les enfants de leur droit à l'enfance et au libre développement, et cette expérience traumatisante restera gravée dans leur mémoire pour le reste de leur vie. Leur enfance est déjà perdue. Les enfants eux-mêmes déclarent dans les interviews qu'ils ne souhaitent à personne de ressentir cette peur de mourir lorsque des bombes explosent. Ils transmettent ce message à la fois par la parole et par la musique.

Oksana Lyniv, dans la deuxième partie du concert, nous entendrons le Premier Concerto pour violon de Max Bruch, joué par le jeune violoniste ukrainien Dmytro Uvdoychenko, qui étudie avec Christian Tetzlaff à l'Académie Kronberg. Quel est le lien entre ces deux œuvres ?

Oksana Lyniv : Le concerto de Max Bruch est l'un des plus célèbres concertos virtuoses pour violon. Nous avons invité un jeune violoniste virtuose, Dmytro Udovychenko, à l’interpréter. Il est originaire de Kharkiv, une ville située à la frontière orientale avec la Russie, qui a été particulièrement touchée par la guerre. Ce sera la première collaboration entre Dmytro et le Youth Symphony Orchestra of Ukraine. Depuis le début de l'invasion, Dmytro a remporté d'importants prix lors de concours internationaux, tels que le IIIe Concours international de violon de Singapour et le Concours international de violon de Montréal. Nous sommes conscients que nous ne serons reconnus comme une nation européenne que si nous faisons de la culture une priorité nationale. Alors que notre État s'efforce de protéger la population et de lui fournir les produits de première nécessité dans cette guerre de grande ampleur, il est important que les artistes ukrainiens se produisent sur les meilleures scènes du monde, pour soutenir l'Ukraine.

 

Татусева книга

В основу кантати покладено вірші та цитати з щоденника Володимира Вакуленка а також свідчення очевидців подій, які відбувались в 2022.

Літературні джерела:

"Татусева книга" - дитячі вірші Володимира Вакуленка
Щоденник Володимира Вакуленка
Розслідування Суспільне Новини «Записи під вишнею» — це документальний фільм про розшуки викраденого дитячого письменника Володимира Вакуленка.

Ініційовано диригенткою Оксаною Линів для молодіжного симфонічного оркестру Україні YsOU.
Для читця, солістів, итячого хору та оркестру.

Лібрето

I Частина

1. Пролог:
 

- Синочок. Вирішили вже, як назвати синочка чи ще думаєте?

- Віталієм. Так?

- Віталієм. Ну ваші побажання для Віталія Володимиривича?

– Ну шо, здоровʼя? Добитися більшого, ніж я добився

2. Сцена 1

Розумію, що ці рукописи потраплять до ФСБ, але все ж розраховую їх передати в разі довготривалої окупації в руки міжнародних організацій, а вони за правилами міжнародних спільнот, будуть. Все ж я вірую в ЗСУ. Отак як в Бога, хай не гнівиться на мене.

3. Хор

Новосілля кріт затіяв -
В зоосаді новий дім.
Став запрошувати звірів:
Хомʼячків, мишей. Утім

Й страуса надумав звати -
гість заморський буде в них!
А який він, звідки знати -
У кротів немає книг.

Хутко попросив сороку,
хай гукає гостя вже.
Сам святкову вбрав сорочку
На порозі став і жде.

Хомʼячки несуть зернята,
Мишенята - чіпси й сир.
Страус - фініки, цукати,
Та нема для птаха нір.
 

Що робити, як же бути?
Гості в хатці, страус - ні.
Головою лиш протнути
Дірку зміг він у вікні.

4. Сцена 2

Денне бомбардування застало нас зненацька. Хоча вже я чув сирену оповіщення, але знаходився у чужому районі та ж не знав, де найближче бомбосховище. Але цього разу було справді небезпечно. Адже над містом кружляли ворожі літаки.

5. Сцена 3

Тіл назбиралося. Це хозяйка ритуалки. Тоді думали, де начінать хоронить. Вона казала - вибирайте мєсто і просто ведить ряди.
 

6. Хор

Ранок. Вітер коло хати
Став дерева колихати.
Повесніло, потепліло -
Просинайтесь! Понеділок
Тиждень народив новий -
Ланосійний, трудовий!
Щурик встав. Зібрав зернята -
Поле буде засівати.
Літечком збере врожаї -
і запас на зиму має.

Лан у щурика за містом.
Як йому на буса сісти?
Бо уранці на зупинці
Ніде впасти порошинці:
Миші, щурики, кроти
Їдуть в мандри хто куди.
Що робити? Ждати трішки?
Щурик йти зібрався пішки.
Хоч і пішки - не біда.
Дуже корисна хода!

7. Сцена 4

Поруч зі мною дитина, до всього з особливим сприйняттям усього що навколо, яка ще в перших числах березня взагалі припинила будь-яке спілкування із зовнішнім світом. Добре відпрацювали команду "Лежати!". Дитина аутичного складу не розуміла, чому в одному випадку в бруд не можна лягати, а в іншому навпаки. Власне, позитиви створює сам Віталік. Реакція на бомбардування для нього стала веселим заняттям.

8. Хор

Павучок і павучиха
Наловили в міхи сміху,
А маленькі павучата
Стали сміх той продавати:
Зайчику - за капустинку,
Мишці - за хрустку скоринку,
За листок осінній - лисці,
Місяцю - за сон в колисці,
Дзвоникам - за добрий ранок,
Жабці - за водички жбанок,
Спритній білці - за горішок,
А Віталику - за віршик!

II Частина

9. Сцена 5

- Добрий день. Мене Катя звати. Журналістка. Дуже шукаємо якусь інформацію про людей, яких викрадали. Вас викрадали?

- Була зачістка. Його не встрічав. Тільки бачив його рюкзак.

- Не знаємо, серед кого ми шукаємо. Серед живих, чи серед мертвих. Отута була розстрільна яма. Шифером накрита.

- А откуда ви знаєте, що розстрільна?

10. Хор

Примостився репʼяшок
На собачий кожушок.
Новину він чув від жабки -
День народження в кульбабки!
"Ми ж бо дружимо, опівдні
Буду я в садку сусіднім..."
Песик бігав біля річки,
Позбивав з кущів порічки,
Карасів злякав і птаха
І в багнюку вгруз, невдаха.
Забруднився кожушок,
Змок до нитки репʼяшок...
Лиш під вечір ледь доїхав:
Де ж кульбабка, що за лихо?..
А її кульбабенята
Полетіли їх шукати.

11. Сцена 6

Здрасьте, Катюшенька, ви мене пробачте. В мене вже серце доривається. Ви верите мені, Катю? Що таке - потеряти сина? Не сина, а золото було. Не дай Бог, Катю.
 

12. Сцена 7

Місцева влада ховалася десь по підвалах, забезпечення не було ніякого, окрім картоплі, гороху та квасолі з тушківкою, не було більше нічого. Варив подобу супу дитині, ділячи вміст банки навпіл на трилітрову каструлю.

13. Сцена 8

По десять, по п‘ятнадцять человек держали тут. В подвалі цьому. Їсти давали раз в два дня. Режим молчанія. За то, що починаєш з ким-то розговаривать виводили і били. Сиділи і мужчини і женщіни, всі в кучу.

14. Хор

Кріт надумав з конюшини квасу наварити:
На зорі намив листочків - не самі ж бо квіти.
Взяв капусти. І окраєць хліба взяв із хати, Картоплину, трохи моркви і пучок шпинату,
Взяв гороху і в горнятко він набрав водиці... Засміялась з гілки білка: - Ні, так не годиться!
Не напій у тебе буде - може суп, абощо...
Я, руденька, передумав. Буде в мене борщик.
А чому ж так мало вариш? Замаленька мірка!
Я каструлі не тримаю - не пролізе в нірку!

III Частина

Part III

15. Сцена 9

Мова про будь-яке геройство: то у великих містах, а ми маленьке селище, де можливо зібрати патріотичних людей - максимум два-три чоловіка, це я знав давно, тому жив своїм життям відлюдником. Всеєдно знав, що мене рано-чи-пізно здадуть.

16. Хор

Кізка розказала казку козенятам-
В казанок капусту покрошила й кріп.
Колобок котився колом коло хати,
Колосок кошлатий попросивсь у сніп.

Стрибне, стрибне риба, стрибне в місце рибне - Най собі корчасте, най собі незглибне,
Стрибне без рибалки, стрибне без гачка, Тільки дуже жалко, що без червʼячка...

17. Сцена 10

Дивись, це ритуальна служба, яка проводила масові поховання. Вони були з журналом. І там під номером триста дев’ятнадцять, дивись: сімдесять другого року народження, відомо, що похований двонадцятого ноль п‘ятого, а от дивися на дату смерті - пусто. Просто двадцять другий рік.

18. Хор

Чайнику надбили носик -
Він хворіє та гундосить.
Геть його замучив нежить -
Чай не ллється як належить.
Як його полікувати?
Заварити, може, мʼяти?
А чи липи, чи ромашки...
Врятувати чайник важко!
Плаче Леся: - Як жорстоко!
Я ж штовхнула ненароком!
Витри слізки, - каже тато, -
Носик можна приладнати!
Ось дістав він клей зі скрині...
Чайник вихворівся нині.

19. Сцена 11

Вдоль дороги одні крести стояли. От тута стояв згорєвший КАМАЗ. Кольоса пооставались. А вот тута він лежав. Він лежав на животі. Паспорт і портмоне простреляні...

20. Сцена 12

Сідав в машину, показав кулака і крикнув «Слава». Він не боявся. Він каже - бать, мене все одно зарублять. Садок, каже, я посадив, написав книги...

21. Сцена 13

У небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє «курли» ніби чулося: «Усе буде Україна!» Я вірю в перемогу...

22. Хор

Є у слоника Савка
Щедрий сад біля ставка,
Сливи в нім та яблука
І співанка зяблика.

На горі ж, по біля хатки,
В різних кольорах рабатки -
Ніби райдуга зійшла
Та й на клумбі зацвіла.

Крокуси, жоржини, айстри -
Любить їх квітковий майстер.
Як же слонику вдалося,
Щоб усе так розцвілося?

Не дивуйтеся, звірята, -
Він-бо працелюб завзятий!
Зі ставка водичку носить -
Має слоник лійконосик!

Eпілог

„- а что вы волнуетесь так? Мы его отпустим. Мы его отпустим сегодня вечером. Мы же не нацисты.“

Я боюся за дитину. Я повинна цю дитину врятувати, зберегти його... Ну подивись на мене. Ну? Глянь, ну не нахиляй голову. Я навіть дня вже собі без нього не мислю. Я його тільки по інтонації розумію. По інтонації... Але звуки в нього «а» і все. Воно ж беззáхисне дитя. І своє. Своє ж. Хотілось би знати, шо там у тій головьоночке? Які там думки? Іди до мене. Ложись. Ножки накривай.

24. Хор

Хай тобі насниться
Кольоровий слоник,
Райдужна лисиця
І моря солоні.
Хмарки найсолодші,
Береги із крему,
Шоколадні ночі,
Карамельний ему,
Яблучні ліхтарики,
Персикові кульки...
Засинай, Віталіку,
Спи мій вередулько!

Part I[1]

1. Prologue

“Now straighten up and say who was born in your family.”
“A son was born.”
“A little son. Have you already decided on the name, or are you still thinking about it?”
“We will name him Vitaliy. Right?”
“Yes, Vitaliy. Well, what do you want to wish our little Vitaliy?”
“Well, we hope he grows up a healthy boy. And achieves more than I ever have.”

2. Scene 1

I realize that these manuscripts will end up in the hands of the FSB, and yet I hope to pass them to international organizations in case of prolonged occupation. The rules of international communities suggest these organizations will arrive. Whatever happens, I believe in the Armed Forces of Ukraine. Just like I believe in God, may He forgive me.

3. Choir

A mole had an excellent plan -
A housewarming party in a new garden.
Only animals were invited, no men
Just hamsters and mice, his close friends.

He then decided to invite an ostrich -
A guest of honor, a foreign visitant!
But what does an ostrich look like?
The mole had no books to consult.

So he asked the magpie:
“Invite my guest, and hurry, please!”
He then put on a black tie,
And waited in the breeze. 

Everyone offered some food to share:
The hamsters came carrying nuts and seeds
The ostrich brought dates and a pear.
The mice came with loads of crisps and cheese.

Oh no — there’s no room for the bird in the burrow
The guests are inside, and the ostrich is not.
He could only poke his head through the tunnel
And the rest of him stayed in the sun. 

4. Scene 2

The daytime shelling caught us off guard. I heard the air-raid alarm, but I was in a new area and did not know where to find the nearest bomb shelter. But this time it was really dangerous. Because the enemy planes were hovering over the city.

5. Scene 3

Bodies piled up. This is the owner of the local funeral service. Everyone wondered where to start burying the bodies. She said, “Choose a place and just make the rows.”

6. Choir

Morning. A gentle breeze
Greets the flowers and the trees.
It’s spring already, the air is warming.
Hey, wake up! It’s Monday morning.
A new week starts today –
We’ve got lots of work to do before we play.
A little mouse grabs some seeds
To plant them in gardens and fields.
When summer comes, he will harvest the crop
And will have food for doing the job.

But the field is outside the town
How can the mouse board the bus when none are around?
In the morning, the bus stops are overflowing
With animals coming and going.
Mice, rats, moles go on trips,
To do their important things.
What should the little mouse do? There’s no ride
He decides to walk with pride
It’s not a problem, not at all,
Walking is so good for us all!

7. Scene 4

Next to me, there is a child who has a special perception of everything around, the child who stopped all communication with the outside world in the early days of March. We practiced the command, “Get down!” well.  Autistic children cannot understand why one is not allowed to lie prone in the dirt one minute, and the next it’s the opposite. Actually, Vitalik was the one who created some positive moments, as reactions to indirect fire became a fun exercise for him.

8. Choir

A spider-mom and spider-dad
Caught some laughter in their sack,
And the little spider-kids
Began to sell the laughter bits by bits.
The rabbit paid in cabbage,
The mouse — in crispy crust,
A fox paid in an autumn leaf,
And the Moon — in sound sleep.
The bell flowers promised sunshine,
And the frogs brought water jars,
A nimble squirrel paid in nuts,
And Vitalik traded a poem for a laugh!

Part II

9. Scene 5

“Good afternoon. My name is Katya, I am a journalist. We are looking for any information about the people who had been kidnapped. Had you been kidnapped?”

“They were sweeping this area. No, I hadn’t seen him. But I recognize his backpack.”

“We do not know where to look for him. Among the dead or among the living. The execution pit was right here, covered with slate.”

“And how do you know the pit was where the people were executed?”

10. Choir

A little burdock nestled nicely atop
The dog’s furry, warm coat.
And a frog brought the news of the day
That the dandelion celebrates its birthday today!
“We’re friends, so at noon, on the dot
I’ll come to the garden next door.”
The dog first headed to the lake,
Where he munched on berries and played,
Then frightened a fish and a duck
and finally got stuck in the muck.
Its fur coat was dirtied, the dog was upset,
And poor little burdock got soaking wet.
It was almost evening when the burdock arrived
But where is the dandelion? He asked, all surprised.
The dandelion’s seeds flew away, it turned out,
To search for the missing guests all around.

11. Scene 6

Hello, Katyushenka, excuse me. My heart is breaking, you know. Do you believe me, Katya? It’s a nightmare to lose a son… And what a special son he was, Katya. Oh God, have mercy on us.

12. Scene 7

The local authorities were hiding in the basements, there was no provision except for potatoes, peas, and beans with canned meat, there was nothing else. I cooked something like a soup for the child, rationing the meat and using half the can to make a three-liter pot.

13. Scene 8

Ten, fifteen people were kept here at a time. In this basement. They gave us some food only every other day. We weren’t allowed to talk. If you strike up a conversation with someone, you’re immediately taken out and beaten. Both men and women were kept here, all together.

14. Choir

One morning, the mole decided to brew some tea:
He woke up at dawn and washed some flowers and leaves.
He then took some cabbage and a piece of bread from the house,
Potatoes, carrots, and some Brussels sprouts,
He then took some peas and poured water into his cup...
“What are you doing?” a squirrel laughed, sitting on a tree branch high up.
“This is no tea, this is soup, or something else altogether…”
“I changed my mind, dear friend, and will make soup, it’s good in cold weather.”
“Then why is your pot so small? The soup won’t fit if you’re being thorough!”
“I don’t own a pot — it won’t fit into my burrow!”

Part III

15. Scene 9

And I mean any kind of heroism: in big cities, perhaps, but we are a small village, where there are two, maybe three patriotic-minded people, I’ve known this all along, and that’s why I’ve been living like a hermit. I’ve always known that I would be turned in sooner or later.

16. Choir

A gray goat put together a great feast –
She grabbed her little goats, who grazed in the field
And gave them grapefruits, grapes, and grits
But they only wanted to munch on leafy bits.

A tiny fish jumped into the lake
The lake was shallow, so its back ached
But the fish escaped the fisherman’s hook,
And, sadly, the worm, too — how yummy it looked.

17. Scene 10

Look, this is the funeral service that carried out the mass burials. They were keeping a register. And look, there’s an entry number three hundred and nineteen, see: born in nineteen seventy-two, buried on May twelfth, but look at the date of death — this line is blank. Only the year, two thousand twenty-two.

18. Choir

Someone broke the teapot’s spout —
What will we do without it?
The teapot’s got a runny nose —
The tea won’t pour, the lid won’t close.
What can we do, how can we calm the teapot’s nerves?
Perhaps, we can make tea and brew some herbs
Some mint, chamomile, or linden?
And yet, the teapot’s mood won’t brighten.
“This is so sad!” Lesya cried aloud.
“I accidentally broke the spout.”
“Wipe your tears, my dear,” Daddy proposed,
“We’ll fix the poor fellow’s nose.”
He took some glue, and soon the teapot, fit and stout
Had a perfect little spout. 

19. Scene 11

There was nothing but crosses along the road. A torched KAMAZ truck stood here. Only tires remained. And he was lying right here. Face down. His passport and bag have bullet holes...

20. Scene 12

As he was getting into the car, he clenched his fist and shouted, “Glory!”. He wasn’t afraid. He used to say: “Dad, I know I will be murdered anyway. My garden is planted, by books are written…”

21. Scene 13

I was greeted by a small flock of cranes flying in the sky, and in their bugling, I seemed to have heard the words, “Everything will be Ukraine!” I believe in Victory...

22. Choir

The elephant — Slavko is his name,
Keeps a garden by the lake.
With plums and apple trees,
And birds singing in the breeze.

On the hill, next to his home,
There are flowerbeds of his own,
Their colors radiate and shine
Like a rainbow in the sky.

Dahlias, asters, and clovers
Are among his favorite flowers.
How does Slavko do it all?
Why are his flowers so pretty and tall?

Every hour of every day,
He brings fresh water from the lake.
Our elephant has it all planned —
For his trunk is an excellent watering can!

Epilogue

23. Scene 14

“Why are you so worried? We will let him go. We will release him tonight. We are not Nazis.”

I fear for the child. I have to save him, protect him... Look at me. Come on! Look, don’t tilt your head. I can’t imagine even a day without him. I understand him only by intonation. By intonation... He can’t make any sounds, only “a,” and that’s it. He’s just a helpless child. But he’s one of our own. Of our own. I wonder what he’s thinking about. What kinds of thoughts go through his mind? Come here, dear. Lie down. Cover your feet.

24. Choir

I hope you dream, my child
Of flowers bright and wild,
Of oceans deep and vast
And of streams strong and fast.
Of clouds made of whipped cream,
And birds that soar and sing.
Of chocolate-colored nights
And joyful flying kites. 
Sweet dreams, Vitalik,
and goodnight,
Don’t worry, son —
I’ll hold you tight.

---

[1] The English text in the score deviates slightly from this translation.  The reason for this is that the composer tried to keep the rhythm and style of the Ukrainian original.